Патріот України, як на мене, це людина сучасна: обізнаність у
сучасній культурній та політичній ситуації дає змогу орієнтуватися в
житті суспільства і давати реальну користь більше, ніж орієнтація на
минуле. Але патріот неможливий без знання історій своєї країни, і не
тільки. Якимось чином треба навчитися це поєднувати. А ніхто ж і не
казав, що бути по-справжньому корисним власній країні легко.
А ще я постійно думаю про те, що в суспільстві є певний стереотип:
патріот — обов'язково або військовий, або письменник, або громадський
діяч. Насправді, не потрібно ставати на шлях соціальної діяльності для
того, щоб сміливо називатися патріотом своєї країни: професійні лікар,
вчитель, актор можуть бути і часто є набагато відданішими та
освіченішими людьми, ніж люди політики. Зрештою, варто займатися тим, до
чого лежить серце, а не тим, де є можливість гучно і красиво говорити.
Щодо слів — я не знаю, чи так вже потрібні гучні заяви, якась дрібна
пропаганда серед знайомих. Власне, чи не достатньо бути чесною, розумною
людиною, порядно поводитися з іншими, бути фахівцем і вболівати за свою
країну своїми справами, а не словами? Напевно, це надто складно для
багатьох? Однозначно складніше, ніж говорити і говорити.