ПАМ’ЯТАТИ Зберігати в пам’яті кого-н., що-н.
ЗАБУВАТИ Переставати пам’ятати кого-н., що-н.
Забувати ~ пам’ятати адресу, батька, вірш, дорогу, ім’я, його, матір, назву, клас, людину, минуле, обличчя, образ, слово, учителя, факти; про друга, про знайомого, про минуле, про свої обов’язки; взяти що-н., зайти куди-н.; записати що-н., передати що-н., попередити кого-н. Обіцяти, просити забувати ~ пам’ятати що-н., випадково, легко, раптово, швидко, завжди, постійно, рідко, часто. Забувати ~ пам’ятати (з підрядною частиною речення), щоб відбулося що-н., щоб зробити що-н. Забувати про все на світі - ні про що інше не думати ~ пам’ятати про все на світі - нічого не забувати. Пам’ятаєш, коли я приїздив, ти хотів мене за вуса посмикати? - Пам’ятаю, як ви й на коні мене вчили сидіти... - Таки не забув! - прояснів посмішкою Палій (Ю. Мушкетик). Забування ~ запам’ятовування, забуття ~ пам’ять Пор. ще: ЗАБУВАТИ ~ ПРИГАДУВАТИ