Вияв художньої майстерності Т. Шевченка в поемі «Кавказ»
Поема «Кавказ», що була написана Т. Шевченком у “1845 році,- вершина політичної поезії. Тематично та ідейно вона пов’язана з поемою «Сон». Намічена в «Сні» тема викриття царизму, як носія колоніального гноблення народів, стає провідною у складному ідейно-тематичному комплексі «Кавказу». Ми часто називаємо «Кавказ» поемою, мабуть, через ту масштабність Шевченкових понять «людина – народ»; насправді, за жанром цей твір, швидше,- вірш-роздум, інвектива. У творі немає сюжету в розумінні становлення характерів і їх взаємин, немає і самих характерів персонажів, епічних картин, твір суцільно ліричний, він являє собою «немов один величезний вибух чуття» (І. Франко).
Але значущість висунутих у «Кавказі» ідей, масштабність узагальнень, широта охоплення найтиповіших обставин самодержавно-кріпосницької системи дають підстави називати твір політичною, сатиричною поемою, в якій в одно художнє ціле поєднані й сатира на самодержавство, і гімн волі, й реквієм другові, що загинув.
Слово "мiстерiя" походить вiд грецького i означає таïнство. Мiстерiя в
лiтературi
- масова драматична вистава на сюжети релiгiйних легенд. Як же зрозумiти назву
поеми Т. Шевченка "Великий льох"? Як збагнути творчий задум автора? Адже так важко
переказати змiст твору. Ця поема поєднує в собi два роди лiтератури: лiрику i
епос. Автор порушує в алегоричному змiстi важливу проблему: чи є виннi? I
доводить, що "кожному воздається за дiлами його".
Поема "Великий льох" є гострою сатирою на полiтику Росiï, це протест проти
соцiального i нацiонального гнiту украïнського народу. Шевченко спiвчуває
росiйському люду, бо його так же гнобили експлуататори, як i наш. Очевидно, що
алегоричний характер образiв твору був узятий iз вертепу, який iснував у той час.