Составить скаску про зиму и весну

Question

Составить скаску про зиму и весну

Answer 1

                                                      ЗИМА                                                                         Вот и пришла зима. Еще вчера в моем городе был обычный осенний вечер. По карнизу стучал дождь, за окном была еще осень. На дворовых дорожках блестели лужи в отблесках уличных фонарей, а деревья казались такими одинокими без листьев, мокрые и уставшие. Все вокруг будто ждало перемен.
        И вот проснувшись утром, я подошёл к окну и увидел первый снег. Белые ковровые дорожки образовались на тротуарах, на припаркованных у дома машинах появились забавные белые шапочки, на детской площадке качели выглядывали из под снега, а песочница совсем утонула в большой белой массе. Деревья, которые еще вчера казались такими темными и унылыми преобразовались в своей красе. Теперь у них вместо листьев белый пушистый снег, который шубкой бережно укрыл от предстоящих холодов ветви деревьев.
   Я быстро собрался, нашел свои зимние ботинки, надел пальто и шапку, на всякий случай повязал теплый шарф и выскочил на улицу. Снег продолжал падать белыми хлопьями, которые быстро таяли, попадая на лицо и руки, которыми я пытался ловить снежинки. Впереди уже слышался гул уборочных машин для которых зима в городе стала обыкновенной работой. Для меня же, зима превращает мой город в сказочную страну, где дома под снегом приобретают очертания волшебных домиков из какой-нибудь сказки. Особенно, мне нравится падающий из окон свет, который рисует на снегу желтые полоски. Снег такой холодный, а в свете электричества кажется таким теплым и необычным. Я долго гулял и не заметил, как снегопад окончился. Только редкие хлопья снега падали с заснеженных веток деревьев. Я шел по улице к дому и думал, как же это здорово видеть свой город в разных цветах, в разное время года. Летом эта самая улица была по бокам вся в зелени, а еще вчера на дороге лежали мокрые листья. Сейчас же я иду и снег хрустит под моими ногами. А вот и знакомая лавочка выглядывает из под снега. Как же я люблю наш город в любое время года!
                                               ВЕСНА
    В наш город весна приходит не сразу. Еще долго лежит снег, может пролежать весь март. И порой кажется, что зима вовсе не собирается уходить. Вдоль дороги снег покрывается темной коркой и будто даже не собирается таять. Весь месяц холодно, а временами снегопад подкидывает еще больше снега.
     И вот, наконец-то солнце стало припекать сильней, и первые ручьи тающего снега хлынули по дороге. В эти первые по-настоящему солнечные дни мне хочется, как можно дольше оставаться на улице и наблюдать за тем, как шаг за шагом наступает весна.
     На тротуарах всюду лужи, в которые сбегаются вереницы ручейков. Журчащая вода с шумом стекает в городские водостоки. Солнце с каждым днем пригревает все сильней и сильней. Пройдет всего несколько дней, как от снега останутся только редкие темные кучки в тенистых углах домов и деревьев.
     Так приходит в мой любимый город весна. Деревья еще влажные и без зелени, но совсем скоро из набухших почек появятся юные листочки. На открытых участках вдоль парковых дорожек уже появляется первая трава. Совсем скоро появятся весенние цветы на аллеях.В городском парке появились перелетные птицы. Они вернулись из теплых стран и теперь радостно поют, принося в мой город звуки весны. Совсем скоро деревья и кустарники покроются зеленой листвой и пройдут первые грозы с весенними ливнями. После таких дождей улицы становятся светлыми и дружелюбными в ярких бликах весеннего солнца. В такие дни я особенно люблю свой город и радуюсь весне!
ЕТО КОНЕШНО НЕ СКАСКА НО БУДЕТ НАПЕРЕД!
 

Answer 2

Давним - давно Зима і Літо були найкращими подружками. Літо завжди змінювала Зиму, і навпаки. Але одного разу, гуляючи по лісі вони вийшли на галявину, де біг прохолодний струмок і вирішили перепочити. Літо нахилилася до струмка що б вмитися.
- Ах яка ж я все таки красива. Поглянь Зима як сонячні промені переливаються в смарагді листя. А червоні ягоди, що проглядають крізь зелену траву, схожі на рубіни. А польові квіти, ромашки, волошки, дзвіночки, створювали гарний візерунок доповнений витонченим польотом різнокольорових метеликів. Пурхають квіти, так іноді називали метеликів. З - за зеленої стіни лісу чулися голоси півчих птахів.
- Чому це ти красивіше!?
Обурилася Зима.
- Ти краще подивися, яким чудовим срібним покривалом накриваю я землю.
Показала Зима на галявину з правої сторони. Там зелена трава була прихована під пухнастим покривом снігу, який іскрився в променях сонця, неначе сотні діамантів розсипалися по землі. Гілки дерев теж прикрашали снігові шапки. На засніжену галявину вискочив заєць в теплій білосніжною шубці, прислухався завмерши на місці а потім зник у лісі.
Літо хотіло вже продовжити суперечку, хто ж з них кращий, як на галявину виїхав мужичок. Стару, рипучу воза тягне низькоросла, волохата конячка.
- Давай запитаємо у цього хлопця, - запропонував Літо. І вони звернулися до мужика з проханням розсудити їх спір. Хто ж з них найкращий і кому з них найбільше радіють люди. Мужичок спантеличено почухав бороду, а потім повернувся і вклонившись Літа сказав:
- Ти Літо дуже красиво. Кожна пташка і звір лісовий, і трава-мурава - радіють твоїй тепла. Від щедроти твоєї кожної Божої тварі перепадає. Ягоди, гриби, провіант всякий краще заготовлювати влітку. Це кожен знає. Кожен день твій - рік годує.
Приосанилось Літо, подбоченилось. З висока на Зиму поглядає. А мужик вже Зими кланяється:
- Тебе Зимушка Зима, весь люд великий чекає. Прийдеш, запорошишь все білим снігом. Земля то за літо втомиться, а ти її убаюкиваешь хуртовинами, ніби як відпочивай земля - матінка. Ну і ми, люди тобі раді. Адже тільки взимку ми можемо відпочити від трудів літніх. У нас і зимових свят багато. Всі тебе вшановуємо Зимонька.
Тепер і Зима випросталася, гордо на Літо дивиться. А мужик тим часом їм обом і каже:
- Ви б припинили свій спір. Негоже друзям між собою сваритися. Обидві ви хороші і обом природа радіє. А я поїхав. Колись мені.
Смикнув мужичок віжками і поїхав. Та тільки Зима і Літо не послухалися дідка. Стоять сперечаються. Хто ж все таки з них красивіше так краще?! До того доспорились, що посварилися. І вирішили відгородитися один від одного. Літо збудувала стіну з теплеющего повітря і рослин готових ось - ось розпуститися і назвала цю стіну - Навесні. Зима теж постаралася, тепер її від Літо приховувала стіна з дрібного моросящего дощу і дерев, що скидали жовте листя. Її стіна звалася - Восени.
Через деякий час помирилися Зима і Літо, та тільки не змогли розібрати стіни. Ось так і повелося з тих пір, що літо змінює осінь, а потім зима, а зиму спочатку змінює весна, а потім літо. І ніяк не зустрінуться Зима і Літо.
Ось так дурна сварка призвела до того, що друзі розлучилися.