Царська Росія, створюючи свою імперію, розглядала Україну як власну
територію, відокремлену від неї внаслідок монголо-татарського нашестя й
територіальної експансії Литви і Польщі. Незважаючи на приводи, якими
виправдовувалася імперська політика проти України, із XVIII ст. її територія
використовувалася Росією як плацдарм для поширення свого впливу на Захід і
Південь. Після поділів Польщі та створення Королівства Польського з російським
намісником на чолі, Україна розглядалася насамперед як стратегічний трамплін
для просування Росії на Балкани та в Середземномор'я.