Як відрізнити справжні чесноти від удаваних?
У суспільстві завжди цінувалися такі чесноти, як доброта, щирість, чесність, доброзичливість, вихованість. Але як же дізнатися, чи насправді людина щира, добра та ввічлива або вона просто грає роль? Буває й так, що під маскою удаваної доброзичливості ховається огидна фізіономія егоїста, байдужого до всього та всіх, крім себе.
На мій погляд, єдиний спосіб дізнатися, якою є та чи інша людина насправді - це проаналізувати її вчинки, зроблені тоді, коли цю людину нихто не бачить. Саме тоді, коли людина залишається на самоті, вона вчиняє так, як вважає за потрібне. Наприклад, можна скільки завгодно говорити про те, що слід поважати літніх людей, але якщо ця людина, коли її ніхто зі знійомих не бачить, не поступиться місцем старенькому дідусю або бабусі, не допоможе вийти, не притримає двері в магазині - ця людина є недоброю та невихованою. А ось якщо людина робить добрі вчинки і не робить поганих, навіть якщо про це ніхто не дізнається - тоді її чесноти є справжними.
Таким чином, тільки вчинки людей, які робляться не на очах рідних, друзів та знайомих, можуть сказати про те, чи грає людина роль доброї, чесної, вихованої людини або насправді є такою.