Усім подобаються люди турботливі, щирі, добрі і не байдужі. Але ж звідки вона береться ця байдужість? І ця байдужість починаеться з самого малого. Спочатку до батьків далі друзів колег і т.д. Якось бабуся мені розповідала що раніше люди були більш довірливішими, усі допомагали друг другу.
Але тепер виховують так: нікому не довіряй і нічого нікому за дарма не роби покладайся лише на самого себе.
Як я вже й казала що байдужість починається з маленького це дійсно так. Ось наприклад " Приходе мама з роботи втомлена і просить вас допомогти а ви відмовляєтес, бо спішите гулять."
Ось з такоі "маленької" байдужості починається байдужість велика більш серйозна. Тому довіряйте друг другу допомагайте рідним друзям колегам не будьте байдужі. Навіть е така приказта "Как аукнется так и отликнется" єслі ви комусь зробете добро то вам обов'язково відповідять добром...