Опецькуватий а, е, розм. 1. Невисокий, але товстий, незграбний на вигляд. То був низенький, опецькуватий хлопець з круглим, як паляниця.., лицем (Вас, І, 1959, 149); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра .. видавалася і опецькуватою, і неоковирною, як сніп гречаної соломи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 6); // Невеликий, але добре вгодований. Теляток вигонить [Зоя] капловухих, миршавих, замохна-тілих.., а пригонить — такі опецькуваті всі, ситі (Земляк, Гнівний Страті он, 1960, 206); * Образно. На станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Загреб., Сврона 45, 1959, 257); Ступили в ліс нарешті. Опецькуваті ялинки в зелених кожушках пішли їм назустріч, залоскотало хвосю (Гуц., З горіха.., 1967, 157).
Короткий, але товстий (про частини тіла). Морем плив тюлень. Чорна опецькувата голова бовваніла між хвилями (Трубл., І, 1955, 141); Він поспішав свої опецькуваті й ковбасуваті руки просунути в вильоти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 25).
перен., рідко. Недоладний, невмілий. Вузь почервонів, а Вабенко пирснуа у кулак, потім підморгнув Прокопові. Мовляв, не слід заважати. Нехай посмішить своїми опецькуватими дотепами