3. «Міф про тягар білої людини».В останній третині XIX ст. Індія стає найціннішою та найпривабливішою колонією Великої Британії. Як і раніше, з Індії експортується сировина та продукти харчування, ввозяться вироби промисловості, зростає товарообіг. Англійські підприємці все активніше починають ввозити до Індії капітали, здійснювати дуже вигідні інвестиції, будувати текстильні фабрики на місці. Адже це дозволяло економити на транспортних витратах та заощаджувати на зарплатні робітникам.Будівництво фабрик, залізниць, шахт і копалень, де видобували вугілля і руду, сприяло появі нового прошарку в індійському суспільстві - промислових робітників. Формуєтьсянаціональна буржуазія, яка на початку займається переробкою сільськогосподарської продукції, виготовленням товарів першої необхідності, але поступово нагромаджує капітал для більш серйозних справ.Для управління такою великою країною, як Індія, потрібні були підготовлені чиновники. Молоді індійці з вищих каст здобували освіту в університетах Великої Британії, а повертаючись на батьківщину, утворювали прошарок національної інтелігенції.Нові верстви суспільства прагнуть змінити колоніальний статус Індії, отримати всю повноту влади в своїй країні. На відміну від стихійних виступів попередніх десятиріч, вони обирають парламентські методи боротьби, створюють політичні партії та рухи. Найбільшу партію - Індійський національний конгрес (IHK) було засновано в 1885 р. Англійці дозволили діяльність цієї партії, оскільки її керівництво обрало не революційні методи боротьби, а тактику поступового тиску на владу для задоволення своїх вимог. У майбутньому саме такі дії IHK принесли їй успіх в боротьбі за незалежність багатонаціональної Індії.У період зародження та розвитку капіталізму в провідних країнах Азії відбувається певна зміна колоніальних методів управління, вони стають цивілізованішими. Це дає змогу європейським інтелектуалам говорити про особливу культурну місію білої людини в країнах Сходу. Громадські і політичні діячі, що належали до різних суспільних течій - ліберали, консерватори та навіть соціалісти - почали заявляти, що з приходом європейців у країни Азії і Африки життя корінних народів покращилося. Вони почали користуватися результатами прогресу, долучатися до сучасних знань тощо.