Жінка - це храм любові і краси. Тарас Шевченко зобразив її у цих поемах якнайкраще, ідеалізувавши їх. Цих жінок об'єднувало одне - вони були покритками. Усі люди ненавиділи таких дівчат, осуджували, цькували. Доля не залишала їм вибору. Ганна та Марія не могли жити без своїх дітей, тому завжди були поруч із ними. Катерина вирішила, що без чоловіка, який її ніколи не любив, не може існувати. Проте як би там не було, жінку Тарас Шевченко описав дуже ніжно, з співчуттям і турботою. Тут вона беззахисна та зламана долею. Мати - найдорожче, що є на світі, треба її берегти, якою б вона не була.