Лелечий суд Якось восени я
йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек. Вони утворили
коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав
стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів... Зовсім
випадково я довідався, за що покарали лелеку. Мені
розповіли, що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила
хату, на якій багато років жили лелеки. Господар хати майже з вогню виніс дітей
і дружину. Він же, лелека, рятуючи себе, відразу полетів геть од пожежі,
забувши про свою родину. На виручку прилетіли інші лелеки, але вже було пізно -
мати з двома маленькими нелітками загинули у вогні. Лелека все літо ховався, а
коли настала пора вильоту, він тихенько пристав до зграї. Але там його упізнали
й засудили на вічну самотність.