Я причаївся з арбалетом на даху будинку і спостерігав за об'єктом через
хромований оптичний приціл. Жирний сусідський гусак - як зазвичай вранці
- вийшов з гусятника і спостерігав останній в його житті світанок.
Підійшовши до корита на вулиці, він напився води і заплескав крилами.
Але радіти йому залишалося недовго. Стріла блискавично пронизала його
наскрізь жирну тушку і він впав. Мій мисливського пес побіг за ним і
приніс в гострих зубах.
З тих пір, як я переїхав в село - я тільки й
робив, що потихеньку відстрілював всіх гусей з арбалета. По-перше,
цікаво пополювати, по-друге, кожен день - у мене до обіду - гусяча
печінка, запечена в духовці. В третіх - це своєрідна помста сусідам, за
те що вони потихеньку перетягнули до себе у двір мої цеглу та пісок, які
були біля моєї хвіртки, а потім один збудував собі грубку з них, а
інший - літню кухню.
Вийшла моя дружина і зраділа, що сьогодні я
вдало полював. Я поцілував її і ми довго обіймалися з нею в кущах бузку.
Її напівоголене тіло було чудово в променях світанку. Я зробив кілька
фотознімків на пам'ять.
Вона заходилася патрати тушку гусака, а я закурив сигару і почав переглядати ранкові газети.
Мені попалася цікава замітка - у ній розповідалося, як один із жителів
села почав прибирати у своєму свинарнику, і розкопувати деталі
мотоцикла. Так він прибирав і чим далі - знаходив все більше запчастин.
Врешті-решт він розкопав повністю розібраний їм батьком колись ІЖ, який
він не зміг зібрати. Вичистив всі деталі, змастив машинним маслом,
протер, зібрав і тепер їздить як ні в чому не бувало....