По-різному визначають жанр твору: лірична поема, ода псалом,
хорал, “слово” (за аналогією до давньоукраїнської пам’ятки княжої доби). Кожна
з дефініції правомірна, бо адекватно виражає зміст шедевра. Це справді високе
художнє осягнення духу епохи, прекрасний здобуток нашої літератури.
Ідейно-емоційний
пафос твору – в утвердженні безсмертя
України і впевненості в перемозі над кривавим ворогом. Рідна земля вічна, адже
у пам'яті мільйонів вона постає в багатстві й красі своєї природи. “Степів
широчина бездонна”, котра “зеленим океаном” пливе “круг білого Херсона”, котра “свій
дівочий гнучкий стан до Дніпрового тулить лона”, - це один з чарівних образів,
якими передається краса України.