Наше життя різноманітне й часом складне. Ми переживаємо багато подій
та взаємодіємо з великою кількістю людей. Не дивним є той факт, що в
певний критичний момент виникають різні конфлікти на навіть скандали, що
псують і настрій, і взаємини.
Найбільш прогнозованою та стандартною позицією людини є
несприйняття аргументів та точки зору опонента, ким би він не був.
Звідти витікають звинувачення на його адресу, агресія та інші
деструктивні процеси. Ми завжди квапимося звинуватити людину, якщо її
позиція не відповідає нашій. Звичайно, така реакція є найпростішою, бо
таким чином ми знімаємо з себе відповідальність та перекладаємо її на
чужі плечі.
Інколи люди дуже жорстокі до тих, кого не хочуть зрозуміти.
Наприклад, у «Лілеї» Т. Г. Шевченка люди вбили дитину лише за те, що
вона була позашлюбною дочкою пана. Не від гарного життя матері довелося
народжувати в таких умовах, та хто хотів це зрозуміти? Усі просто
засуджували її за це. Так люди просто зігнали злобу на пана, на якого
змушені були працювати довгі роки.
Більш складним, але водночас найбільш правильним шляхом є спроба
зрозуміти іншу людину. У цьому світі будь-яка подія має дві сторони, і
щоб мати повну картину треба поглянути на неї з усіх боків. Наприклад,
дуже легко звинуватити батьків у намаганнях вирішувати все за тебе, аніж
зрозуміти їхнє бажання допомогти та слабкі сторони власних дій, що до
того призводять.
Як показує життя, засудження та покарання ще нікого не зробило
кращим. Звичайно, ніхто не говорить, що треба завжди в усьому йти на
поступки – ні. Зрозуміти – не означає виправдати. Згадаємо «Хіба ревуть
воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. Не можна потакати злочинам, та
лише розуміння причин того, що штовхає людину на це, дає можливість
вирішити проблему.