Особливості елліністичної культури. Процес
культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав
значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови
створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина
елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все
жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому
Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування
населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з
новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями
розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної
людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В
період еллінізму спостерігається подальший розвиток господарства,
зростання суспільного і особистого багатства соціальних прошарків і
окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні
здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася
і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи
величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної
творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо
вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі
культурні центри. Вони запрошують до себе видатних митців і вчених. Такі
колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в
інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в
Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії
Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і
назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і
працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека
налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була
зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з
царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився
на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний
центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та
давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною
мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій
спілкувались всі освчені прошарки елліністичного суспільства і на якій
була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була
закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що
виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на
розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному
плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і
досягнень.