Якось на зупинці я побачив літню жінку з дівчинкою років шести. Мабуть,
це були бабуся і внучка. Ця дівчинка чомусь привернула мою увагу, тому я
почав роздивлятися її.
Дівчинка була струнка й тоненька. Вона
стояла, схрестивши ноги, і тримала бабусю під руку. Її довге і густе
каштанове волосся, зав'язане на два «хвостики», спадали нижче плечей.
Дівчинка розглядала все навколо своїми великими карими очима, відкритими
і вільними, а в них чомусь проглядалося занепокоєння. Мабуть, автобуса
вони з бабусею чекали вже давно. Незважаючи на це, у погляді дівчинки
відчувався непідробний інтерес до всього, що діялось навколо. Дівчисько
крутила своєю акуратною голівкою в усі боки, роздивляючись людей на
зупинці, проїжджаючі повз автомобілі, вивіски магазинів, голубів,
важливо прохаживающихся трохи віддалік. Потім вона поверталася до бабусі
і обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила
бабусину руку і знову виглядала на дорогу.
Дівчинці дуже шлоо її
проста літня сукня світло-жовтого кольору і легкі сандалі, в них вона
була схожа на красиву ляльку тільки що з магазину. Раптом вона радісно
крикнула дзвінким голосом: «Бабусю, а ось і наш автобус!» і з широкою
посмішкою на обличчі потягнула бабусю за собою.
Я чомусь
посміхнувся, побачивши радісне і спокійне обличчя темноволосої дівчинки,
яка виглядала з вікна автобуса, який від'їжджав від зупинки.