Казка про весну (твір-розповідь) Цього року зима видалася морозною й сніжною. Настав березень, але зима ще нотувала віхолами. Здавалося, що холоди ніколи не покинуть наш край, та одногодня раптом потеплішало. Ріка зламала кригу, наступного дня вода очистилася під льоду, і на легкому човні без весел і вітрил припливла в наш край Весна. Місяць Квітень кинувся їй назустріч і став вибачатися, що погано підготувався до її приходу: розтопив не всі кучугури снігу, позаливав низини водою, не підстелив під ноги зелені килими. На ті слова Весна тільки посміхнулася, зійшла на землю, махнула рукавами своєї чудової сукні, і сталося диво. Над землею розлилося тепло, на вільних від снігу галявинах з’явилися перші квіти, а береза від радості заплакала солодкими сльозами.