Колись давно мудрець назвав людину вінцем творіння. Це визначення належить англійському письменникові В. Шекспіру. Він жив кілька століть тому, а слова творця живі й сьогодні. Хто ж сперечатиметься із твердженням, що людина – найцікавіша у світі істота? Адже тільки вона може бути такою різною: піднесеною і ницою, відкритою і замкненою, чесною та здатною на підлість, вірною та зрадливою…
Якщо людина – це плетиво протиріч, то що вже казати про підлітка. Юність для кожного є часом власних пошуків та непередбачуваних відкриттів, причому не завжди приємних. Ти вже не усвідомлюєш себе дитиною, але обов’язки та відповідальність дорослої людина на себе береш неохоче. Ти начебто не готовий до них, не маючи за плечима ані досвіду, ані впевненості у своїх силах. Перед тобою великий шлях життя із численними перешкодами та випробуваннями. А ще острах втратити дитячі веселість та безтурботність.
Ніби весь світ зосереджується в цей час навколо тебе. Юна людина з особливою гостротою усе помічає та вбирає барви зі свого оточення. У такий час кожна деталь, кожен дріб’язок може болюче зачепити маленьку людину. Відтак, підліток водночас є найбільш уразливим до зовнішнього світу, але й найбільш творчим. На мою думку, саме у юному віці людина виявляє усю свою химерну, але водночас прекрасну сутність. Це – роки фізичної та духовної еволюції, становлення людини, коли закладаються підмурки світогляду.
Саме тому у цей час людина потребує особливої уваги та турботи, дружньої поради, а інколи навіть терпіння й витримки. Бо всі ми принаймні раз у житті опиняємось на роздоріжжі. Одна справа, коли це вибір кольору шпалер. Та зовсім інша, коли ти обираєш своє майбутнє!