Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках (А. М'ястківський).
Осіннє листя, змокле під дощем, світилося сумним світлом (І. Вільде).
Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі(Дніпрова Чайка).
Я люблю українське село, повне шуму, повне дум (В. С.)
Увесь цей степ, залитий сонцем, огорнутий голубими дим -ками весняних випарів, навіває на людину до життя. ( Гр. Тютюнник)
На березі хвилястої Десни стояло оповите в сни місто. ( М. Рильський)
Мріють про весну опушені білим хутром берези
й осики клени і липи.
(За А. Волковою )