Влітку 1825 року Міцкевича запрошують у мандрівку Кримом.Це була перша в житті Міцкевича подорож до моря, там він уперше побачив і гори. Свої враження поет увічнив у «Кримських сонетах». «Кримські сонети» Міцкевича стали своєрідним поетичним експериментом, який доводив переваги сонетної форми в її і можливостях розкриття внутрішнього світу людини. Майстерність, з якою польський поет володіє формою сонета, викликала загальне захоплення і велику кількість наслідувань. А Пушкін, вражений досконалістю сонетного циклу Міцкевича, поставив його в один ряд з такими визнаними майстрами сонетної форми, як Данте, Петрарка та Шекспір. Композиція сонетів. На перший план поет виводить реалістичні описи картин і явищ природи, після чого (у більшості сонетів) подається лірична кінцівка, яка розкриває смисл описів. У сонеті «Буря» опис картин бурхливого моря завершує думка про те, шо «щастя той у світі міг найти, хто друзів має ще, хто може ще молиться». У сонеті, який є свого роду знаковим, оскільки інтерпретує один з найбільш показових для поетики романтизму мотивів — розбурханої морської стихії, бурі, що традиційно служила для романтиків символом свободи, вільного волевияву тих пристрасних стихій, які вирують в душі людини.