Найкраще про відомого українського письменника Григора Тютюнника колись сказав його колега по перу Борис Олійник: : «Чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості, від чого сам не раз потерпав. Але то все Григорів характер, вироблений, зредагований і затверджений життям. Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати таку виразну життєву картину, що тільки записуй – і до друку. А працював неквапом, інколи – важко, нещадно правлячи себе, до літератури ставився з священною шанобою, з цнотливою ніжністю, як до матері…».Твори Григора Тютюнника являють собою яскраві замальовки з життя, які сповнені гостротою і яскравою образністю. Скоріш за все, жанр оповідання письменник обрав тому, що ці коротенькі за формою твори дуже схожі на поезії. В них, як і в віршах, виважене кожне слово і немає нічого зайвого. В оповіданнях, як і в поезіях, все встановлено на свої місця, і це до кінця твору зберігає певний ритм. Саме цей жанр найбільш відповідав і характеру Г. Тютюнника, який усе життя був вимогливим не тільки до інших, а в першу чергу – до себе, постійно підтримував інтенсивність думки і самодисципліну, завжди був зосередженим та зібраним. Мабуть, саме завдяки цьому в коротких новелах письменнику вдавалося повно і багатогранно розкривати внутрішній світ їх героїв.