В передноворічний день Старий Рік почув,
що всі люди, звірі і птахи готуються його проводжати. А будуть
зустрічати Новий Рік. Розлютився Старий Рік.
— Як то? Чому мене готуються проводжати? Я не хочу відходити! Я багато зробив добрих справ і ще не всі завершив.
— Не гнівайся, Старий Рік ! Ти дійсно приніс багато радості і щастя,
твориш добрі справи. Та твій час скінчився — защебетали в один голос
лісові птахи.
Та Старий Рік не міг заспокоїтись. І вирішив не пускати в свої володіння Новий Рік.
Відразу розбудив він Буйного Вітра і Віхолу. І пішли вони гуляти
лісами і полянами, містами і селами. Віхола сипала густим сріблястим
сніжком. А Буйний Вітер роздимав його і засипав всі дороги і стежки.
Намітав на шляхах величезні снігові замети і кучугури.
Та зимовий день короткий. Ось уже і вечоріє. Стомилися буйний Вітер і
Віхола, та й пішли відпочивати. Все навкруги затихло, Потріскував
морозець. На ясному небі засяяв місяць. На вулицях лунав дзвінкий сміх,
пісні і було чути щирі привітання:
— З Новим Роком !
І зрозумів тоді Старий Рік, що не в змозі він зашкодити приходу
Нового Року. А всі справи, що не завершив він, завершить Новий Рік.