Одного разу зустрілись два півника на подвір*і. Один був Срібним, а другий Золотим. От розмовляють вони, та хваляться. " В мене гарний гребень. Я кожного ранку його вмиваю."-говорить Срібний. А був у нього дуже гарний та тонкий голосок, але хвалько він ніякий. "Я гарної вроди. Я швидше всіх на своєму подвір*і. - каже Золотий півник. Розсердився Срібний, що не він саий добрий, самий гарний та вдарив Золотого. Почалася бійка між хвальками. Та от на двір вийшла з хати баба. Побачила вона бійку та розняла їх. Питае вона, чому сваритись, а вони почали скаржитись друг на друга. Зрозуміла баба, що захвалилися вони, та сказала: "Хвалько Срібний та хвалько Золотий. Не треба бути такими. Всі однакові, всі вробливі та сильні, усі добрі, милі, міцні... Але хвалитися погано - це зло. Тому припиніть бійку та знову станьте друзями. Всі особливі." З того дня стали півники дружити, та знали вони, що всі на ріані.