Можна сказати, що людина сама себе вилучила з природи. За різними точками зору, це сталося або з початком використовування вогню, або з появою перших поселень, які ще дуже віддалено нагадували сучасні міста. Людина мовби розірвала пуповину, яка зв’язувала її з усім світом, зосередившись на суто побутових проблемах, а згодом — на політичних і економічних. З тієї далекої пори людство почало використовувати природу жорстокіше від найостаннішого раба. Ми забули, що природа є нашою матір’ю майже в прямому розумінні цього слова. Чим далі — тим більше. XX століття залишило нам у спадок вичерпані надра, забруднені ріки, отруєне повітря. Яким же шляхом підемо ми, люди третього тисячоліття від Різдва Христова?