От і виросла їм на втіху. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорненька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, а між ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані. Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопілочка заграє стиха, що тільки б її й слухав; а як усміхнеться та очицями поведе, а сама зачервоніється, так от неначе шовковою хусткою обітре смачнії уста. Коси в неї, як смоль, чорні та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушка за дрібушку, та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть порозпуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли не більш, а на шиї ... Та й шия ж білесенька, от як би з крейди чепурненько вистругана. Поверх такої-то шиї на чорній бархатці ... і у кольці зверху камінець червоненький так і сяє!.. Сорочка на ній білесенька, тоненька, сама пряла і пишнії рукава сама вишивала червоними нитками. ... Запаска шовкова, хусточка з пояса мережована і з вишитими орлами ..., панчішки сині, суконні і червоні черевички. От така як вийде, та що і твоя панночка.