Настала весна, квіти почали розцвітати, а серед них і ромашка. Ось одного сонячного ранку підлітає метелик до запашної ромашки й каже:
- Привіт ромашко !
- Привіт ! відповіла вона тихим, сумним голосом.
-Ти чого така сумна ? запитав метелик с посмішкою на обличчі.
- Я сумна бо не маю друзів, товаришів с ким би я могла пограти та розважитися в цей прекрасний сонячний день. тихо відповіла вона.
- Зрозуміло, а давай я стану твоїм другом, буду кожного дня прилітати до тебе, будемо разом гратись й милуватися красою природи.
- Так, я згодна давай дружити.
Прилітай до мене завтра зранку й проведемо увесь день разом.
- Добре, до завтра.
Бувай !
- Бувай!
І полетів метелик до себе додому, а зранку як вони й домовлялися вони знову зустрілися і грали увесь. Ось так друзі знайшли одне одного.