На мій погляд, один лідер, що має всю повноту влади - це і добре, і погано водночас. З одного боку, коли лідер один, рішення приймаються швидко. Якщо вся або майже вся влада сконцентрована в руках однієї людини, то не буде ризику того, що рішення з якого-небудь важливого питання не буде прийняте взагалі або буде прийняте запіздно через розбіжності у думках.
Але, з другого боку, занадто багато залежить від особистості лідера. Навіть якщо на початку свого правління лідер покаже себе мудрим, немає гарантій, що так буде завжди. Є дуже популярний вислів: "Влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно". Так свого часу сказав лорд Актон, історик і політичний діяч. На мій погляд, цей вислів дуже правдивий, адже, якщо у людини багато влади, то вона може, як то кажуть, "забронзовіти", тобто почати себе вважати набагато вищою за всіх інших людей та навіть вищою за закони.
Тому, на мій погляд, правління єдиного лідера - не найкращий спосіб керування. Виборність та змінюваність людей при владі, незважаючи на недоліки, в деякій мірі захищає країну від ризику перетворитися на тиранію. Тому в більшості розвинених країн світу саме така форма правління: влада належить парламентам, і навіть там, де досі існує монархія (наприклад, в Великій Британії, Норвегії або Бельгії), повноваження монарха доволі обмежені.