Первинне латинське слово «Толерантність» означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалося з такими поняттями, як «біль», «зло»! У XVI в. до цього додаються і інші значення - «дозвіл», «стриманість». З того-часу толерантність трактувалася і як поступка в питанні про релігійній свободі - дозвіл з боку держави і офіційної церкви відправлення інших релігійних, культів. Віротерпимість була історично першою і домінуючою формою прояву толерантності. Головним засобом досягнення толерантності в епоху Нового часу стало відділення церкви від держави, а також і відмова в праві карати іновірців. Важливо підкреслити, що терпимість до чужої точки зору не припускає відмови від її критики або від власних переконань.
Тобто сьогодні ми розуміємо, що термін «толерантність» (від латинського «толеран») - терпіння, переносимість, поблажливість. Словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і вірувань. На сьогоднішній день толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, ухвалення, розуміння. Визнання - це здатність бачити в іншому саме іншого, як носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поведінки.Толерантність у новому тисячолітті - спосіб виживання людства, умова гармонійних відносин у суспільстві.