Це день літнього сонцевороту, що збігається з
Різдвом Івана Хрестителя. Ім'я ж святу дав Купало - поганський бог
земних плодів. Колись йому приносили в жертву хліб - головний дар
української землі.Та вже багато літ цього ідола ніхто не
вшановує, про його божественну суть забули,а самого перетворили на
опудало. Головні атрибути свята - це Купало й Марена. Тому до цього
свята молодь заздалегідь старанно готувалась: робили опудало, готували
деревця (називали їх «Мареною» або «Купалом»), плели з живих квітів
вінки, збирали хмиз, готували кулі соломи на вогнище. За звичаєм, це дві
уквітчані гілки, подібні до людських фігур. Довкола опудал молодь
водить таночки та співають ритуальні купальські пісні. Дівчата плели
вінки з польових квітів й перед заходом сонця збиралися на вигонах біля
річок.
Ввечері, коли за обрієм ховалося сонце, а на небі з’являлися
діаманти зірок, молодь збиралася на умовленому місці (здебільшого
недалеко від річки, на узліссі чи в гаю) і навколо «марени» починали
водити хороводи. Основною темою цих хороводів є кохання. На відміну від
весняного циклу хороводів на Купала їх виконували дівчата й хлопці
разом. Обов’язково розкладалося велике вогнище, через яке стрибали
дівчата і хлопці поодинці або в парі.
Танцююче полум'я цього
літнього вечора виглядає казково. Купальське вогнище згідно переказів
має велику міфічну силу. Через купальське вогнище стрибали всі,
проходячи таким чином своєрідний ритуал ощищення. Пари, які кохаються,
мають стрибати вдвох. Вважається, що та пара, яка не розніме рук,
перестрибне через багаття, згодом і побереться.
У деяких народів
купальські вогні замінюються спаленням колеса, обв'язаного соломою.
Вогняне, воно котиться з пагорба, розсипаючи іскри. Розкладання багаття
та стрибання через нього мають на меті звільнення від ворожої сили,
хвороб, смерті, злих міфічних істот. Адже на Купала активізуються
надприродні сили: русалки, мавки, упирі та відьми. Тому від них
охороняються всілякими засобами: кладуть на підвіконня жалку кропиву, в
стайнях ставлять осикове дерево. Спалення ж Купайла також має міфічне
підґрунтя, по суті - це обряд звільнення людини від смерті, символ її
перемоги над небуттям.
Пізньої ночі дівчата пускають на воду
сплетені ними вінки з прилаштованими запаленими свічками. Існує
прикмета: якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж
року вийде заміж, а якщо крутиться на місці - доведеться їй ще трохи
дівувати. Якщо вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, з
тієї сторони й прийде наречений дівчини.