Ми з класним керівником засиділись за одвертою розмовою і я йшов додому не з хлоп-цями а сам. Ніхто не заважав думати. А думав я про свій учинок і про себе. Тепер мені хотілося будь-що показати класному керівникові що я — теж не останній. Не одноклас-никам показати не мамі й татові а саме Марії Степанівні. Щось у моїй душі народилось таке добре що аж сміятись хотілось