Герой майже у відчаї, він хоче втекти , але не робить божевільних вчинків, а виливає тугу у віршах, бо має душу художника.
Заметіль, завивання вітру ("Безмежнеє поле в сніжному завою...") співзвучні стану змученої душі. Не дивно,що цей вірш, перекладений на музику, став чудовою піснею.