Твір-оповідання на основі побаченого
Оповідання — невеликий за обсягом прозовий художній твір, який описує один важливий епізод, розвиток однієї події в житті невиликої кількості героїв. Іноді в оповіданні кілька персонажів. Але творам цього жанру властивий переважно невеликий відрізок часу, коли відбуваються основні події.
Зауваги
♦ Треба бути уважним і спостережливим, уміти вибрати з багатьох явищ навколишнього життя якийсь незвичайний випадок.
♦ Необхідно викласти побачене так, щоб зацікавити читача або слухача.
План
1. Вступ:
а) за яких обставин була почута розповідь або свідком якого вчинку ви були?
б) де відбувались події;
в) стисла характеристика персонажів.
2. Основна частина:
а) докладна розповідь про подію (вчинок).
3. Закінчення:
а) враження від побаченого;
б) власні зауваження чи побажання.
Завдання
Напиши твір-оповідання на одну з тем: "Випадок на річці", "З оповідок моєї бабусі (дідуся, матері, батька)", "На уроці", "Відпочивати треба вміти", "Комп'ютер — не іграшка".
Обережним бути не завадить
Літо. Скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. Звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. Три місяці — так багато веселого часу. Скільки різних пригод трапляється, скільки вражень!
Я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. Щоправда, не зі мною.
Героїня мого оповідання — Марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими оченятами.
Одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю.
Марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. Морська гладінь виблискувала на сонці міріадами іскорок.
— Мамо, яке море безмежне і привітне. Я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала Марічка.
— Обережно, дитино. Воно дійсно гарне, але може бути небезпечне.
— Ну що ти, мамо! Хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. Марічка не зрозуміла, чому мама так каже. Вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. Та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. Мить — і Марічка опинилась під водою. Що було далі — вона не пам'ятає.
Дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. Вони лагідно посміхнулись і сказали:
— Так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить.
— Спасибі вам, —ледве промовила Марічка. І, притулившись до мами, заплакала...