Проте я нагадав собі,що коли коли ми два тижні тому з батьком йшли в ліс і збирали лісові горіхи, то я декілька поклав собі у кишеню і вони досі там лежали. Я витягнув декілька горішків і почав повільно підходити до білочки. Спочатку вона,здавалося, боялася мене,але згодом я побачив , що вона почала повільно злізати з дерева. В цей момент я зосередив свою увагу на її вигляді. У неї було руденьке хутро, маленький пухнастий хвостик, але найбільше я задивився на її гострі вушка з білими китичками. В цей момент я не хотів її злякати,тому поставив горішки на траву,а сам відійшов. Згодом я побачив, що вона охопила лапками моє частування і з задоволенням його з'їла. Тоді я подивився у ці вдячні маленькі оченята,посміхнувся і у гарному настрої покинув парк.