-Привіт, Наталко!
-Привіт Оленко! Як у тебе справи?
-В мене все добре а у тебе?
-А в мене прекрасно!!!
-Чому? В тебе якійсь новини?
- Так. Вчора мені подарували мої батьки маленького котика. Він такий гарнесенький. Сам він білесенький, з чорними вушками та рудою плямкою на вушці. Він такий добрий, йому тільки три місяці.
-Ого! Круто! А я вчора ходила до музею води.
-Зрозуміло. Скажи, а тобі сподобалося там тому, що ми збираємось піти на канікулах туди.
-Так. У цьому музеї дуже гарні єкспонати, і ще,коли, ти заходиш, то бачиш гарний фонтан.
-Та невже?
-Так. У цьому музеї навіть ліфт е. Слухай,ще вчора по телефону ти мені говорила, що Катерина з Ніною отримали 2 по контрольній. Це правда?
-Так, спочатку мені було дуже їх жаль, але потім вони сильно вдарили мене.
- Вони тебе вдарили? І і за чого?
- Вони мене вдарили за те, що я товаришуала з Марусею і потім...Слухай, я не хочу згадувати цей випадок.
- Вибач будь-ласка.
-Та нічого.
- Слухай, що ми говоримо про погане? Давай краще підемо на ковзани. Як тобі така ідея?
-На ковзани? Мені дуже подобається ця ідея. Але я маю спитати у своєї матусі.
- Так, я про це навіть я не подумала. Давай так: зараз ми ідемо додому спитаємо своїх батьків дозволу, а потім подзвониму друг другові. Добре?
- Добре.
-Ну тоді до зустрічі? Ооойй до дзвінка.
- Так, тоді до дзвінка. Хехеех. Бувай
-Бувай