- Добрий день!
- Привіт! Я рада, що ми з тобою зустрілися, а то ні з ким обго¬ні ірити тему твору з української мови.
- Цікаво. І яка ж це тема?
- «Яким я уявляю майбутнє України». Про що тут можна писати?
- Як про що? Гарна тема. Мене, наприклад, хвилює доля рідної землі та її майбутнє. Слова високі, але ж це наше життя.
- Яке там майбутнє? Ми сьогодні не дамо собі ради. Усе має український народ: родючі ґрунти, корисні копалини, розвинену науку й самобутню культуру... Але все воно, мені здається, кинуте напризволяще. Повноправними господарями на нашій землі є іноземці. На ринку — іноземні товари. Навіть цукор і пшеницю завозимо з-за кордону. Невже ми такі бездарні?
- Ні, я з тобою не згоден. Наш народ сильний, вольовий, працьовитий. І я впевнений, що українці подолають труднощі. Держава в майбутньому стане багатою і квітучою
- Добре, хай буде по-твоєму. А до чого зводиться наша духовність? Примітивні бойовики, набридлива реклама... Ми свідомо хочемо втратити те, за що так довго боролися.
— Я й щодо цього певен: здоровий глузд переможе.
— А спробуй-но пояснити, чому нас не вважають європейцями, хоча ми живемо в центрі Європи.
— Не так усе просто, як здається. Адже майже триста років світ переконували, що української нації не існує. Але мине небагато часу, і нас прийме європейська спільнота.