У кожного з нас своє життя. Ми змушені прийняти те, що воно нам “дарує”. Іноді стається так, що хтось кине гостре слово в спину. Тоді вже не важливо хто то був ; близький друг чи рідна душа … в очах всі вони постануть зрадниками. Я хочу зазначити, що скривдити може хто завгодно, але цього ніколи не зробить людина, яка дійсно піклується про тебе. Це мені стало зрозуміло лише тепер.
Але якщо вже так сталось, то чи варта така людина прощення? “Ні”!!! Скаже хтось всередині тебе. Та не варто так гарячкувати. Всі ми люди і всі робимо помилки. Хоча гіркота образи, а то й несправедливості велика та все ж таки варто спробувати.
Звісно, на словах звучить краще аніж на ділі, це ніколи не буває легко. Мені теж доводилось із цим зустрічатись. Зокрема зі зрадою друга. От хіба можна пробачити людині , коли вона вірить не тобі, а іншому і при цьому ще й звинувачує тебе в не скоєному? Так, це образливо і доволі сильно обпікає почуття… Але, як кажуть, час лікує. Хоч на рані залишаться рубці, кривавих слідів на ній вже не буде. Навіть якщо людина так ніколи і не подивиться у твій бік, подивись ти!!! І не для того щоб звинуватити, а просто пробачити. Зробити це заради себе, щоб рухатись далі по життю. Адже образи тягнуть нас за собою в прірву!