Минулого літа ми з моєю двоюрідною сестрою Оленою їздили відпочивати до бабусі в село. Це не перша наша поїздка сюди, тому ми з радістю чекали зустрічі з бабусею і дідусем. Приїхавши в село, ми встигали не тільки допомагати бабусі, але й досхочу купатися, засмагати, ходили в ліс по гриби-ягоди.
Як-то Олена сказала мені, що завтра у бабусі день народження. Сестра запропонувала подарувати незвичайний подарунок - великий суничний пиріг. Випічку вона взяла на себе, а за ягодами ми домовилися відправитися раніше вранці.
На наступний день, ледь розвиднілося, ми потихеньку зібралися і пішли до лісу. Близький до села ліс був нам знайомий досить
добре, тому ми не боялися заблукати без провідника. Однак, збираючи ягоди, ми про все забули, намагаючись набрати як можна більше. Та й суниця попадалася велика, солодка, запашна - мимо не пройдеш! Коли сонце піднялося високо, наші кошики і бидончик були заповнені вщерть. Місця ж навколо виявилися зовсім незнайомі. Ми вирішили піти у зворотний бік, але все одно не могли дізнатися околиці.
Ми з Оленою вже порядком втомилися, але жартували і підбадьорювали одне одного. І раптом нам назустріч із заростей малинника вийшов дядя Ваня, наш знайомий. Він пояснив, що ми зробили гак і вже майже вийшли лісу, але з іншого боку села. Так закінчилася наша пригода. А пиріг вдався на славу, і бабуся була дуже задоволена нашим подарунком