Кожен з нас заздрить Павлусевому щастю але ніхто не хотів бути таким як він.Я не вийняток.На мою думку що може бути гіршим ніж сидіти вдома цілими днями,не мати друзів і бути одиноким.Для мене це не є щастям.Можливо у нього і було усе,що він хотів але хлопець не вмів це цінувати.Можливо,якщо б у нього відібрали усе він би зрозумів,що все у житті вдається не так і легко і почав б цінувати.
Я думаю,що ми будет щасливі лише тоді,коли самі поставим собі ціль і бутим йти до неї.І лише коли самостійно досягнемо її,будемо по справжньому щасливі.(Надіюсь допомогла)