Мав цар трьох синiв. У царя сусiдньої держави була дочка. Царевичi в неї й закохалися.
Сказала царiвна, що за того замiж пiде, хто здобуде для неї найцiннiше. Вирушили царевичi найцiннiше шукати.
Через рiк зiйшлися. Старший купив далекогляд, що видно з нього через три держави. Середульший здобув плащ, що понесе, куди здумаєш. Молодший роздобув лiки, що й мертвого оживити здатнi.
Глянув старший у далекогляд i побачив похорон. Скочили брати на плащ, полетiли. А то царiвну ховають. Молодший вийняв лiки, приклав померлiй до губiв, вона й ожила.
Має царiвна вийти за старшого, тому що вiн перший побачив її похорон. Отже, бути їй дружиною старшого брата. Справедливо стати дружиною середульшого, бо на його плащi дiсталися до померлої. Отже, вiдмовити йому не можна. Не можна вiдмовити й молодшому через те, що вiн її лiками оживив.
Зрозумiли брати її вагання та кажуть: "Хай не розум, а серце вирiшує!"
Вибрала царiвна наймолодшого брата. А старший та середульший були за них радi. (За нар. казкою, 157 сл.)