Не змогли нічого вдіяти поляки лише тоді, коли піднявся Богдан Хмельницький на боротьбу з ними «розлилась козацька слава по всій Україні..,»
"... Нерівними на світ народжаємося, а рівними вмираємо!"
Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься.
"Ой , батьку ! Деж це таке видано щоб миша чоловiку голову вiдкусила ?"
... Сьогодні пан, а завтра пропав.
Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались ... Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько-то на твоїх вулицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота. Буде з нас і недавніх споминок про твою руїну.
Енергiя та хоробрiсть Кирила Тура. (Вiн має бунтарську вдачу, волелюбний дух i
завзяття. "Наша мати
- вiйна з бусурманами",
- говорить вiн, i в кожному його словi звучить любов до украïнськоï
землi.)
Полковник Шрам i його син
- "орел, а не козак". (Умiє цiнувати козацьку доблесть, героïзм i лицарство.
На першому мiсцi у нього
- честь, гiднiсть, а потiм батькiвська любов.