Привіт-привіт! Я знаю, Ти там – дуже високо, і, можливо, зовсім не чуєш мене. Але ж Ти, думаю, доволі нормальна людина(чи Надлюдина? чи Вищий Розум? чи Хто-там-ти-іще?) і у тебе є електронна пошта. Ось і вирішила Тобі написати.
Цікаво, скільки Тобі листів за день приходить?
Гаразд, до біса.
Упс, вибач. Випадково.
Ми часто Тобі молимось і чомусь думаємо, що Ти краще сприймаєш наші слова у формі молитви. Власне кажучи, чому?Я не думаю, що у Тебе проблеми зі слухом (вибач знову). І я знову сумніваюсь, що ти – печера Алі-Баби, яка реагує лише на певні слова. І навряд чи Ти – системна високотехнологійна апаратура. Тоді чому ми Тобі молимось?
Кажуть, Тебе не існує. Я їм не вірю. Ти був, є і будеш. Одразу згадую строки з „Майстра і Маргарити”, де Бездомний сперечається з Воландом про Твоє існування.
- Ні, - каже Бездомний, - Бога не існує.
- А хто ж тоді керує життям людським? – лукаво питає Воланд.
- Сама людина і керує.
Отут я з ним не згодна. Знаю, Ти існуєш. Можливо, Ти існуєш не так, як ми про Тебе знаємо.
Чому я написала Тобі? Та ні, просити нічого у Тебе не буду... Насправді, я Тобі написала, бо Ти, мабуть, цікавий співрозмовник. Тобі можна ставити філософські питання, з Тобою иожна сперечатися, з Тобою можна боротися, а потім, зневірившись, визнати – Тебе не існує. Ха-ха... Хіба не так завжди робимо ми, люди? Напевне, ми Тобі набридли до чортиків... Вибач. Мабуть, Ной тоді Тобі теж набрид, еге ж? Знову тупі жарти.
Ні, все ж таки, думаю, Ти людина (Бог) з почуттям гумору. Усі кажуть: „Бога не існує. Якби ж то Він існував, то все не було б так погано!..”. Дурні! Не все так погано. Світ такий, яким ми його сприймаємо. А якби ж то ми ще і не робили помилок... Ми були б богами)))