Нещодавно у парку я зустріла подругу. Ми вирішили поділитися своїми враженнями від прочитаного твору.
- Привіт!
- Привіт!
- Ти уже прочитала твір Івана Франка "Захар Беркут"?
- Так, я прочитала цей твір. І хочу сказати, що він вельми цікавий.
- Звісно, мене вразили деякі епізоди. Але я не задоволена вчинком Мирослави. Вона зрадила свого батька.
- На мою думку, її вчинок правильний. Адже вона захистила всю громаду від загарбників.
- Не можу з тобою погодитись. Я вважаю, що нам усім слід поважати своїх батьків, допомагати їм, а не йти всупереч їхній волі.
- Батьки, звісно, найдорожчі люди. Вони не можуть бажати лихого. Але кожний має власний вибір. Мирослава розуміла, що її батько, засліплений ненавистю, заради помсти готовий бути зрадником свого народу, а значить чинить неправильно. До того ж доля громади важливіша від життя одної людини. Навіть такої дорогої, як батько. Тож поміркуй над цим.
- Не знаю як би я поступила на її місці. Можливо, такий вибір - це один з найважчих у житті. Мирославі можна щиро поспівчувати.
- Я теж так думаю. До зустрічі у школі.
- Бувай.