У ХVІ–ХVІІІ ст. світ був селянським, близько 80–90% населення жило за рахунок того, що давала земля. Клімат у той час був нестабільним. Так, з ХІV ст. у Західній Європі почалось похолодання, яке тривало до кінця ХVІІ ст.
З 1600 р. по 1800 р. населення Західної Європи збільшилося вдвічі і зросло із 100 до 211 млн. осіб., крім того, збільшилася тривалість життя людини – з 50 років, як це було у середньовіччі, до 60–70 років. Подорослішали у цей час і шлюби. У містах чоловіки заводили сім`ю зазвичай після 26 років, а дівчата виходили заміж у 15–23 роки. У селах одружувалися на 2–3 роки раніше. У ранній новий час, порівняно із Середньовіччям, змінилося ставлення до дитини. Піклування про її здоров`я, виховання, освіту й майбутнє перетворились на одну з найважливіших турбот сім`ї. Помітно зросла роль жінки в суспільстві. У ХVІ ст. виникли перші школи для дівчаток. При королівських дворах виникають дамські двори. До них входили жінки з найближчого оточення королеви, зазвичай дружини та родичі вельмож. Негативним явищем у новий час залишалася ще велика смертність людей, особливо дітей: третина малят помирала, не досягши однорічного віку. Часто у Європі спалахували епідемії чуми й холери. Також, європейці хворіли на туберкульоз, тиф та інші хвороби, з якими лікарі не знали як боротися.