КАЗКА ПРО СОВУ ТА БІЛЧЕНЯ:
Ось так казка!
В одному
дуплі, на самій верхівці дуба, жила маленька білочка. У неї були зіркі
очі і м'який пухнастий хвостик. У лісі білченя всі звали просто
Хвостик. Білочка
була дуже працьовита: кожен день вона стрибала по деревах у пошуках жолудів,
шишок і каштанів, перетаскувала свій нехитрий скарб в дупло й збирала запаси на
зиму, яка була зовсім не за горами.
В
один прекрасний, ще зігрітий сонцем, осінній день Хвостик якраз збиралася пошарудити
у листях і пошукати грибів. Ліс
ще жив повної осінньої життям: кудись у своїх справах промчав заєць Хвалько,
мало не збивши з ніг сімейство їжаків. Старий
їжачок щось пробубонів йому вслід і попрямував в іншу сторону, підштовхуючи маленьких
їжачків. Білочка
спостерігала за ними з гілки свого дуба, зістрибнула на землю й відправилася в
гущавину лісу. Настрій
був просто чудовим, правда вона кожен раз здригалася, трохи почувши незнайомі
звуки, але все одно все бігла вперед в пошуках яблучка або гриба.
Хвостик
пішла вже досить далеко, стало смеркатися. Тут хтось пролетів прямо над
її головою. Ще раз і ще. Це була сова. Білченя
дуже злякалося, мало не впустивши з лап підосичники. Сова
приземлилася на гілку і стала мовчки виблискувати очима. Хвостик
спробувала проскочити повз і втекти, але сова тільки перелетіла на іншу гілку і
мовчки стежила за білочкою. Хвостик
вирішила, що сова полює на неї, і що духу кинулася в бік свого дерева. Сова летіла за білченям по п'ятах.
Білочка
пристрибала до дубка, по дорозі розгубивши все зібране за день багатство, і
піднялася до дупла. Вона озирнулася - нікого
навколо не було. Повернула
голову - і ... Поперед
неї сиділа величезна сова і пронизувала білку поглядом. Хвостик затремтіла до кінчика
хвоста. Сова
витягла з-під пір'я крила лист та поклала на гілку перед білочкою. Виявляється,
це була поштова сова, а не лісовий хижак. А
в листі було запрошення на свято осіннього лісу в сусідній гай.
Ось так казочка! Виявляється, не все так
страшно, як здається!