Навколо мене багато добрих, приємних людей. Але мені хочеться, щоб увесь світ дізнався про мою бабусю.
Вона ще дуже молода, особливо молоді її очі. Ніхто так не вміє голубити, пригортати мене до себе, як вона.
Коли я хворію, бабця і пожаліє, і розрадить, і підтримає. Як я люблю слухати, коли вона каже, що я - її найкраще онучатко. Вона часто повторює: "Недарма в народі кажуть, що справжні діти - це онуки!"
А які моя бабусенька казочки знає! В жодній книжці таких не знайдеш!..
У неї добрі ласкаві очі. Я люблю, коли вона примружує їх та загадково посміхається. Це означає, що вона готує мені якийсь сюрприз.
Щодня я молю Бога, аби моя бабуся жила вічно. Доки живуть наші бабусеньки, доти ми - їх онучата...