Склад правопорушення містить чотири
необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону
правопорушення.
Об’єкт правопорушення – суспільні відносини або конкретні життєві блага
на які посягає правопорушник, що охороняються законом (наприклад, власність,
духовні цінності, здоров'я людини та ін).
Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона правопорушення, діяння (дія чи
бездіяльність), шкідливі наслідки (або загроза їх настання), прямий причинний
зв’язок між діянням та наслідком. Додаткові елементи об’єктивної сторони
правопорушення – це час, місце, засоби вчинення,та ін.
Суб’єкт – деліктоздатна особа, яка вчинила правопорушення. Деліктоздатність
фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і психічних можливостей
контролювати свою поведінку волею і розумом (свідомістю). Суб'єктами
кримінального, дисциплінарного, матеріальною правопорушення виступають лише
фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного —
переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених законодавством, і
юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо
охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).
Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона правопорушення, відображає
внутрішнє відношення суб’єкта до вчиненого правопорушення і його негативних наслідків, а саме — вина,
мотив, мета правопорушення.
Як приклад конкретного складу правопорушення, що є фактичною підставою
юридичної відповідальності можна навести ст. 115 ККУ, яка передбачає
відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115);
2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115).
Об’єктом цього злочину є життя особи, початком якого вважається початок
фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя визнається настання
фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення
постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин
центральної нервової системи і смерть мозку.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - посяганням на
життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3)причинним
зв'язком між вказаними діянням та наслідками. Суспільне небезпечне діяння при
вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Суспільно небезпечним
наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого. Людина
вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла
14-річного віку.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі
умислу.