Рома, привіт! Не впізнаєш мене?- Коля ... Коля, друже! Я такий радий тебе бачити!- Я теж! Скільки ми не бачилися з тобою? Рік?- Та ні, рік ще не пройшов! Я точно пам'ятаю, взимку я тебе зустрічав якось на вулиці! Як ти, Колян, поживаешь?- Так все тренуюся, з жердиною стрибаю, як і раніше. По області недавно четверте місце зайняв.- Ух ти!- Та ти що, я так засмутився. Адже і «бронзу» міг би взяти, але разок помилився. Та годі про цей спорт! Ти-то як живеш?- А я тихо вчуся і раніше. Налягаю на англійську, як в говориться в фільмі. Як називається, фільм цей? ... «Стиляги!» Ще з Інтернету тепер не вилажу.- До речі, скоро літо! Кидай ти свій Інтернет! Ти в цьому році їдеш в наш з тобою улюблений табір?- Як ти вгадав? Їду, точно. У другу і в четверту зміни. А ти?- А я ще не знаю, але батько обіцяв мені взяти путівку. Тепер буду просити, щоб у нас зміни збігалися. А ти свій майбутній загін знаєш?- Четвертий мабуть.- Ось і туди постараюся потрапити! Ех, Ромко, будемо знову разом в в волейбол на пляжі грати!- І дівчат вночі лякати і мазати пастою, пам'ятаєш?- А то! Звичайно пам'ятаю! Ну, друг, тепер справа за тобою. Ти дзвони, як визначишся з путівкою. Номер мій ще не втратив?- Ні, я його зберіг. Обов'язково подзвоню!