Портрет Гобсека
Лице: «місячний лик»; «жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота»; «риси здавалися відлитими в бронзі»; глибокі зморшки «мережать» його обличчя; «густі чорні брови».
Волосся: гладеньке, акуратно причесане, «із сивиною попелясто-сірого кольору».
Очі: «жовті, як у куниці»,«майже без вій», «боялися світла»; «дашок старого кашкета надійно захищав очі від світла».
Ніс: «гострий», «подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик».
Губи: «тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта»
. Голос: «тихий, лагідний», Гобсек «ніколи не сердиться»; говорить про гроші «тоненьким голоском, схожим на звук флейти», в яку забули вставити мундштук.
Вік: угадати неможливо, бо здається, чи то він «завчасу постарів, чи задумав до похилого віку зберегти молодість»