Данте висловлює думку, що людина, яка у своїх вчинках не керується вірою, надією та любов'ю, вкидає себе до пекла ще за земного життя.
Згодом Данте потрапляє до Чистилища. Там він піднімається нагору і знаходить те, що втратило людство, тобто совість та самостійність волі.
Третя частина "Божественної комедії" відкриває читачеві новий світ, сповнений краси і добра. На берегах Святосяйної річки пламеніють вогняні квітки — душі праведників, Вище розташований престол Бога. Він ніби обіймає весь Всесвіт:
Уяву сила зрадила була, Та, мов колеса, ясні і веселі, Жадобу й волю далі повела Любов, що водить сонце й зорні стелі.
Данте приходить до розуміння, що світом рухає любов. Саме вона дає гармонію і красу світобудові.
Сам Данте вважав "Божественну комедію" твором, осяяним горнім світом, Головною метою людства, за думкою автора, є вивільнення з пут егоїзму та інших вад, що кінець кінцем призведе до повного злиття людського і божественного начал у межах цільної людської особистості.