Колись, мабуть, на осінніх канікулах, я гуляла надворі і побачила свого друга Микиту. А він каже мені:
- Привіт, Марійко!
-Привіт, Микито. Чого це в тебе таке сумне обличчя?
- Ой, за навіть не знаю чого робити. Сьогодні посварилися з моєю сестрою.
- А через що?
- Да ось каже, що я не вихований. Не вдячно себе поводжу, не слухаю інших... Та ось я й задав собі питання: "Чи сьогодні потрібно бути вихованою людиною?".
- Звісно, Микито! А ще краще, якщо ти завжди будеш вихованою людиною. Цеж навіть тобі на душі легше стане. Будеш допомагати іншим, а добро до тебе повернеться.
- Дякую, Марійко, тепер я буду вихованим.
- Та навіть зі мною була така подія.... Та це вже інша історія.
І так я допомагла Микиті, а він став самим вихованим хлопчиком нашого міста. Його навіть кубком нагородили! Ось, як гарно може скластися життя вихованої та доброї людини:)